Літературна подорож «Хай святиться твоє, Україно, ім’я» .

                                        «Ніхто нам не збудує держави,

                                        коли ми самі її собі не

збудуємо, і ніхто з нас не зробить нації,

коли ми самі нацією не схочемо бути»

(В. Липинський).

Моя Батьківщина — Україна. «На цих горах засяє благодать Божа», — сказав колись апостол Андрій Первозванний, припливши Дніпром до того місця, де стоїть златоверхий Київ. Його пророчі слова збулися. Держава, яка виникла на цих святих горах, Київська Русь — Україна, була однією з наймогутніших у світі.

Довелося українському народові боронити рідну землю від поневолювачів, будувати величні собори, монументальні споруди, прикрашаючи державу й несучи її славу крізь віки. Тисячі синів і дочок України віддали своє життя за те, щоб країна були вільною. Тисячі борців за свободу йшли тернистим шляхом, вселяючи віру в перемогу, в те, що прийде час, коли «встане правда, встане воля».

Україна – це багатостраждальна земля, опалена пожежами війн середньовіччя, голодомором, жахливими пожарищами Другої Світової війни, пекельним полум’ям Чорнобиля. Чи не тому вона нам така рідна, дорога?                   

І знову ворог топче нашу землю, знову гинуть найкращі наші сини і дочки. Але вороги не розуміють, що українці завжди  були і бідуть вільними людьми і нашу націю не скорити. Можливо ми не завжди розуміємо як ми любимо свою країну, але як тільки нам загрожує ворог, то справжні українці об'єднуються і до останнього стоять за свободу.

Анастасия Дмитрук

Никогда мы не будем братьями!

Никогда мы не будем братьями

ни по родине, ни по матери.

Духа нет у вас быть свободными –

нам не стать с вами даже сводными.

Вы себя окрестили старшими -

нам бы младшими, да не вашими.

Вас так много, а, жаль, безликие.

Вы огромные, мы – великие.

А вы жмете… вы всё маетесь,

своей завистью вы подавитесь.

Воля - слово вам незнакомое,

вы все с детства в цепи закованы.

У вас дома \"молчанье – золото\",

а у нас жгут коктейли Молотова,

да, у нас в сердце кровь горячая,

что ж вы нам за \"родня\" незрячая?

А у нас всех глаза бесстрашные,

без оружия мы опасные.

Повзрослели и стали смелыми

все у снайперов под прицелами.

Нас каты на колени ставили –

мы восстали и всё исправили.

И зря прячутся крысы, молятся –

они кровью своей умоются.

Вам шлют новые указания –

а у нас тут огни восстания.

У вас Царь, у нас - Демократия.

Никогда мы не будем братьями.

  Ні, як немає кращого неба, ніж небо України, так немає кращої землі, ніж наша Україна.