Україно… тихо вимовляю
твоє ім’я. Стражденна моя… Низько схиляю чоло перед твоєю долею. Стою на
колінах біля твоїх могил, Україно. Чи є ще десь така змучена земля? Віками
безправна й невільна, солодка для чужинців, до болю рідна і єдина для
українців. Чи ж варто було народжуватись тобі, Україно, щоб вічно боротись за
землю свою, за культуру, за мову?
… На світі – весна, а над
селом нависла чорна хмара. Діти не бігають, не граються. Ноги тонесенькі,
складені калачиком, великий живіт, голова велика, похилена до землі, а лиця
майже немає, самі зуби зверху. Сидить дитина і гойдається всім тілом: назад –
вперед. Скільки сидить, стільки й гойдається. І бескінечна пісня напівголосом:
їсти, їсти, їсти… Ні від кого не вимагаючи, ні від матері, ні від батька, а так
у простір, у світ – їсти, їсти, їсти…
Світ мав би розколотися
надвоє, сонце мало б перестати світити, земля перевернутися від того, що було
на землі. Але світ не розколовся, сонце сходить, земля обертається, як їй
належить. І ми ходимо по цій землі зі своїми тривогами і надіями. Ми, єдині
спадкоємці всього, що було.
На жаль, сьогодні все повторюється знову: той самий кат забирає життя українців.
Не пощастило нашому народу.
Дав Бог сусідів, ласих до нашесть.
Забрали все — і землю, і свободу.
Тепер забрати хочуть вже і честь.
А осінь цього року гірко плаче
Та не за літом. Ні! А за людьми.
За тими, хто вже сонця не побачить.
Кого обняли Ангели крильми.
А ворог у нас один уже багато століть – росія. І сьогодні в
агресора одна мета – знищення українців, щоб нашої нації не було на землі.
Сьогоднішня страшна і жорстока війна в Україні – це наша боротьба за
незалежність, за свободу, за життя.
Тож пом’янімо сьогодні
великомучеників нашої історії. Пом’янімо і знайдемо в собі сили пройти за ними
їхньою хресною дорогою. Не їм це потрібно, а нам. Все, що вони могли сказати
світові, вони вже сказали. Тепер наша черга.
Запалимо свічки, хвилиною мовчання,
Пом’янемо всіх жертв отих страшних часів,
Коли кремлівський кат удався до знущання
Щоб знищити народ із українських сіл.
О, мій святий народ, понівечений катом,
Зазнавши руйнувань всіх воєн, що були,
Ти витримав Сибір, і табори, і страти,
І цей Голодомор…і ти іще живий?
Коментарі
Дописати коментар