Музична вітальня «І понад усе люблю свою Україну»

14 жовтня виповнюється 80 років з Дня народження співачки Раїси Кириченко. Вона мала велику перспективу кар'єри в США, могла чимало заробляти і якісно лікуватися, але від цього завжди відмовлялася. Вона була справжньою патріоткою своєї землі і її справи це підтверджували.

Закордонні та радянські ЗМІ часто порівнювали Раїсу Кириченко з Едіт Піаф, Клавдією Шульженко та Людмилою Зикіною. Та вона була незрівнянна, самобутня, яскрава, полтавська перлина, видатна співачка сучасності. Її пісні в прямому сенсі мандрували світом – Кириченко з гастролями об’їздила весь Радянський союз, Європу, США, Канаду – півсвіту. Якось Раїса Опанасівна сказала, що саме на гастролях відчула: “пісня немає кордонів і не важлива мова, важливе виконання, якщо душа співає, тебе зрозуміє кожен”.

Однак життя Раїси Кириченко не було безхмарним і радісним, як думали прихильники. Дитина війни, у голоді в багатодітній родині, цілодобова праця на полі, потім – на фермі дояркою, смерть юного брата і батька. Вона так ніколи й не мала дітей. Часто в неї були сумні очі. Вона писала вірші – про це знали лиш близькі друзі, а їх справжніх було небагато. Раїса Опанасівна дуже обачливо вибирала друзів, та найвірнішим був Микола Кириченко. “Доленосна зустріч, кохання всього життя” – напише вона у спогадах. Та головне – це був і міцний творчий союз. Він був акомпоніатором, разом записали більше 200 пісень.

Вона ніколи не скиглила, не нарікала на долю. Дякувала Богу за пісні, чоловіка, друзів і за те, що кілька разів дивом лишалася в живих. Зі спогадів – одного разу під час ожеледиці автобус міг заїхати у прірву, а коли поверталися з гастролей у Монголії в літаку відчинився люк. А якось авто з артистами занесло на гірському серпантині, плюс доволі складна операція на нирках. Багато чого було в її житті… та коли вона виходила на сцену дарувати людям свою творчість – біль та сум забувалися. Співала душею! Чуєш її “Вареники”, “Козачка”, “Цвіте, цвіте черемшина”, “По каменю вода тече”, “Ой, галушечки, галушки” і хочеться підспівувати, танцювати, інколи й плакати.

Цілком заслужено – народна артистка, герой України, кавалер ордену Княгині Ольги та Миколи Чудотворця, лауреатка Національної премії України імені Тараса Шевченка, лауреатка премії імені Дмитра Луценка “Осіннє золото”. Це була особлива людина для України!