Історичний репортаж «Ми маємо право на пам’ять про горе».

Наприкінці вересня вшановують пам’ять жертв Бабиного Яру у Києві.

Це місце є символом жахливих злочинів нацистського окупаційного режиму проти єврейського, українського, ромського та інших народів і водночас священним місцем пам’яті.

Протягом 1941–1943 років під час Другої світової війни нацистами тут були розстріляні за різними даними – від 70 до 200 тисяч людей.

Тут загинули члени українського та радянського підпілля, діячі українського національного руху, радянські військовополонені, партизани та душевнохворі. Тут багато було вбито ромів.

Та найбільше – євреїв. Їхнє переслідування нацистським режимом носило характер тотального винищення за етнічною ознакою. Цей жахливий геноцид назвали Голокостом.

Тільки за два дні 29–30 вересня 1941 році нацисти розстріляли у Бабиному Яру близько 34 тисяч євреїв. Протягом наступних кількох років у Бабиному Яру продовжувалися вбивства десятків тисяч євреїв та представників інших національностей.

Ніхто не міг уявити собі, що пам’ятаючи висновки, котрі були після другої світової війни, хтось зможе зробити таке ж саме. Зараз, коли ми бачимо те, що відбувалося у Маріуполі, Бучі, Ірпені, Херсоні та інших містах України — це вже у якомусь сенсі перекриває те, що відбувалося під час другої світової війни.

Тому Бабин Яр – це спільне місце трагедії і пам’яті для усіх.