Росію погубить
ненависть, яку
вона розпалює в собі, –
ненависть до України.
Олесь Гончар
3 квітня 105 років тому народився
видатний український письменник Олесь Гончар. Він є автором
"Прапороносців", Тронки", "Людини і зброї" та
знаменитого, проте забороненого на 20 років, роману "Собор".
Гончар отримав низку нагород та премій від
"совєтів", однак ніколи не погоджувався писати хвалебні твори про
представників радянської влади. Через це йому навіть погрожували. Роман про
Українську повстанську армію писати на замовлення відмовився теж, бо неправду
писати не хотів, а правду б не дозволили.
Факти із біографії Олеся Гончара
- Олесь Гончар народився 3 квітня
1918 року на Дніпропетровщині.
- Навчання на філологічному
факультеті Харківського державного університету.
- У час Другої світової війни
пішов на фронт добровольцем.
- У 1959 – 1971 роках – голова
правління Спілки письменників України.
- З 1973 року – голова
Українського республіканського комітету захисту миру, член Всесвітньої
Ради Миру, академік Малої академії наук України.
- Міжнародний Біографічний центр
у Кембриджі визнав Гончара "всесвітнім інтелектуалом 1992 – 1993
років".
- Відійшов у вічність Олесь
Гончар 14 липня 1995 року.
- У своїх творах прозаїк
порушував теми людського буття. У центрі повістей та романів Гончара –
проста і чесна людина-працівник.
Олесь Гончар про Україну, мову та народ
Про людські цінності
- Дорожіть миттю, секундою!
Живіть так, щоб встигли зоставити слід після себе путящий. Живе не той,
хто чадить. Живе – хто іскрить!
- Найбільша перемога – це та, яку
здобуваєш на самим собою.
- Собори душ своїх бережіть,
друзі… Собори душ!..
- Сила розвіється, а правда
ніколи!
- Руйнуємо тим, що осторонь
стоїмо… Руйнуємо своєю байдужістю.
Про ставлення до України
- Україно, твій день гряде!
- Не система винна, що в нас
багато кретинів. І хто певен, що при іншій системі їх було б менше?
- Сама історія запитає кожного з
нас у цей день: хто ти? Чи справді вичавив із себе тоталітарного раба, чи
здатен відстояти себе як людину, відстояти завтрашній день своєї
згорьованої, прекрасної України?
- За трагізмом долі ми народ
унікальний. Найбільші генії нації – Шевченко, Гоголь, Сковорода – усе
життя були безпритульними. Шевченків "Заповіт" написано в
Переяславі в домі Козачковського, Гоголь помер у чужому домі, так само
бездомним пішов із життя і Сковорода…
- Дякую Богові, що дав мені
народитися українцем.
- Росію погубить ненависть, яку
вона розпалює в собі, – ненависть до України…
Про важливість рідної мови
- Той, хто зневажливо ставиться
до рідної мови, не може й сам викликати поваги до себе.
- Мова – це доля нашого народу, і
вона залежить від того, як ревно ми всі плекатимемо її.
- Ми не є і не повинні стати
народом суржикової мови чи мови мертво-декоративної.
- Той, хто зрікається рідної
мови, часто й не розуміє, що в цьому вже є елемент відступництва, елемент
зради.
Коментарі
Дописати коментар