День дитячої книги, або чому ми не читаємо.

Книжчині іменини «Запрошує весна у світ книжковий».

 2 квітня в нас дуже гарне свято – Міжнародний день дитячої книги. Це свято було започатковане в 1967 році рішенням Міжнародної ради з питань дитячої книги. А дата обрана не випадково. Саме цього дня народився славетний данський казкар – Ганс Крістіан Андерсен, якому не тільки вдалося змінити ставлення до дитячих книг, але й розвинути і збагатити цей вид художньої літератури. Творами дивовижного митця захоплювалося не одне покоління читачів в усьому світі.

  Прищепити любов дітей до літератури – надзвичайно складне завдання для батьків, учителів , бібліотекарів і вихователів.

 Звичайно, не хотілося б в таке чудове свято згадувати про сумне, але на  жаль, українці, а діти тим більше, майже, перестали читати книги. Так, ми можемо в усьому звинувачувати Інтернет. Але ж загляньте на книжкові полиці в бібліотеки, яких ще не закрили. Багато ви там знайдете  цікавих сучасних українськомовних книг? Я думаю, що це питання риторичне.

  До недавнього часу бібліотеки були масово наповнені радянською російськомовною літературою. На даний час цю літературу ми вилучаємо з фондів, але ж замінити нам її нічим. Бо українська не надходить. Якщо й поповнюються фонди, то загалом подарунковою літературою.

  Зараз більшість наших читачів не бажають читати російськомовну літературу, але ми не завжди можемо запропонувати українськомовні книги. Бо навіть світова література майже вся російськомовна.

  Тому нам так важко конкурувати з Інтернетом.

  І тому ходить наша українська книжечка від хати до хати, а її не хочуть читати, як у відомому вірші Ганни Черінь «Пригоди української книжки», який ми сьогодні прочитали своїм читачам.

ЩАСТЯМ Є ЧИТАТИ ВМІТИ
     СЛІВ БАРВИСТИХ САМОЦВІТИ
МОВОЮ БАТЬКІВ, РОДИНИ,
І ВСІЄЇ БАТЬКІВЩИНИ —
                 УКРАЇНИ!







 

Коментарі