10 квітня виповнюється 90 років від дня народження Віктора Семеновича Близнеця, яскраво обдарованого прозаїка 60-70 років ХХ століття з колосальним талантом писати водночас і для дітей, і для дорослих.
Чи вміємо ми читати? Ні, мова не про механічне складання складу до складу (перепрошую), слова до слова і т.і. Чи вміємо ми читати по-справжньому? Відчуваючи слова на звук, як це робив Льонька з повісті Вікторія Близнеця ―Звук павутинки.
Чи будить слово нашу уяву? Чи живе воно в нас як історична пам'ять? Про нас самих, про найдорожчих людей, про край, що називається дитинством? Дитинство – це коли світ безмежний, майбутнє неосяжне, а щастя, здається, стільки, що пий його, мов повітря, черпай долонями, мов теплу воду річки, занурюйся з головою – на всіх вистачить!
От тільки куди це подінеться з роками? Як сказав Антуан де Сент-Екзюпері, ―всі дорослі спочатку були дітьми, тільки мало хто з них про те пам'ятає‖... А ось Віктор Близнець не тільки пам'ятав, а ще й подарував нам, читачам, 13 книг про дитинство. І наповнені вони дитинним дослідженням життя у всіх його проявах і осмисленням казкових сюжетів, гірким димом воєнного сирітства і безмежною вірою в правду. А знаєте, з чого все почалося? Віктор розповідав казки своєму другові Альошці, сидячи на сторожі в степу біля трактора. Знав: поки розповідатиме, друг сидітиме, а замовкне – побіжить Альошка додому. Така от угода.
Всі, хто знав письменника, бачили його щирість, гостру чутливість до будь-якої фальші й неправди, вразливість і дитячу беззахисність у повсякденному житті. Але він умів радіти життю, умів творити власний загадковий світ добра, чудес і відкриттів. Він створив свою планету Близнеця, у якій світ – безмежний, майбутнє – неосяжне, а щастя бринить, як звук павутинки.
Життя чудового дитячого письменника обірвалося, не дійшовши й полудня віку, 2 квітня 1981 року, в Міжнародний день дитячої книги, напередодні з'їзду письменників України.
Він пішов із життя, щоб лишитись у літературі цілим художнім світом прекрасних повістей ―Женя і Синько‖, ―Звук павутинки‖, повісті-казки ―Земля світлячків‖, щоб передати нащадкам унікальний вільний переклад ―Повісті минулих літ‖ з давньоруської мови на сучасну українську. Цей твір називають шедевром поетичної прози В.Близнеця. Він пішов, щоб обов'язково повернутись.
Коментарі
Дописати коментар