Вечір поетичного настрою «Поезія – це музика душі».

У поезії, як і у кожного з нас, є свій день народження – 21 березня – всесвітній день поезії.

День поезії – свято словесної чуттєвості й довершеного вміння кількома словами висловити невисловлюване.

Поету, кажуть, треба знати мову

І віршування техніку на «п’ять»,

Натхнення і талант — і все тобі готово —

Слова самі піснями забринять.

То правда все, але не в тому сила,

Мені здається, що не тим вірші

У дні тяжкі серця наші палили,

Любов і зненависть будили у душі.

Бо не запалить серце точна рима,

Яку хтось вимучив за місяць чи за ніч,

Ні, інша сила, буйна, невидима,

Вогнем і пристрастю напоює ту річ.

Ні, інша сила так цілющо діє,

Словам велику надає вагу,

Бо з нею світ цвіте і молодіє,

І світло б’є крізь морок і пургу.

Без неї рими точні й милозвучні

Не варті навіть драного гроша!

Слова звучать примусить сильно й звучно

Лише одна поетова душа.

Василь Симоненко.

   Людство повинно навчитися цінувати поетичні рядки і знаходити в них справжнє багатство. «Поезія — це не «найкращі слова в найкращому порядку», це вища форма існування мови». Кожен поетичний твір – це своєрідна музика, під яку слова починають «танцювати» під закладений у них ритм, сплітаються навколо почуттів і теми одне з одним. Це краса звуку у гармонії з почуттями, відгук душі у словах, луна від стуку серця. Поезія — це сум, чарівність, музика, дотик до душі, струни якої ще довго будуть бриніти. І чим частіш — тим краще. Тоді людина буде духовно вищою та прекраснішою.