Василь
Стус з’явився на світ 6 січня 1938 року, напередодні Різдва, на Святвечір. Через роки, перебуваючи у таборі особливого режиму, він запитав у старого в'язня, глибоко віруючої людини: що означає народитися в такий день. У відповідь почув: "Це милість Божа, щастя. Але кому багато дається, з того багато і спитають." І доля спитала за все…
Василь Стус був учителем. Після закінчення
педагогічного інституту в місті Сталіно (тепер Донецьк) та армії він викладав
українську мову та літературу у школі Горлівки. Але тоді радянська влада вважала
українську мову "неперспективною" і всіляко витісняла її зі шкільної
програми.
Тож, батьки учнів часто писали заяви на звільнення своїх дітей від
вивчення української. Проте Василь Стус завжди намагався зробити свої уроки
цікавими, використовуючи те, що у сучасному світі називають сторітелінгом: він
розповідав дітям історії з українського минулого та читав власні поезії. Так
учні принаймні постійно чули від нього українську мову і не втрачали до неї
інтересу.
Всі хоча б раз в житті чули його фразу: "Хто проти тиранії —
встаньте". Її Стус вигукнув на повний голос під час прем’єри стрічки
Параджанова "Тіні забутих предків" у кінотеатрі "Україна".
Це сталося 4 вересня 1965 року, а рівно через 20 років у цей день Стус
загадково загинув в в’язниці.
Учасники прем’єри фільму розповідають, що не домовлялися про акцію
протесту. Але коли Іван Дзюба розповів про масові арешти української
інтелігенції, Стус не міг змовчати. У залі одразу з’явилися працівники служби
безпеки і арештували багатьох глядачів, а самого Стуса тоді відрахували з
аспірантури.
Василь Стус за кілька днів до першого арешту, який стався 12 січня
1972 року, разом із друзями-письменниками ходили різдвяним вертепом у Львові.
Так вони протестували проти політики заборони українських національних
традицій.
Натомість зібрані гроші (250 рублів) вони планували передати для
допомоги політв’язням та їхнім рідним. Проте, як тільки Василь Стус повернувся
до Києва, його та ще 18 учасників коляди заарештували.
Саме тоді під час обшуку в Стуса вилучили понад 500 оригінальних
віршів, десятки статей, переклади поезії — загалом, усі праці, що він писав
упродовж 15 років.
Із 47 років життя щонайменше 13 років Василь Стус провів у слідчих
ізоляторах, камерах-одиночках, карцерах та на каторжній роботі. А коли Стуса
заарештували вдруге у 1980 році, його засудили до 10 років примусових робіт та
5 років заслання. Він кілька років взагалі не бачився з рідним. Але попри це
поет не припиняв писати, навіть у багаторічній ізоляції.
Останні тексти Василя Стуса – це таборові "блоги" (так
їх називає автор книжки "Справа Василя Стуса" Вахтанг Кіпіані). У них
поет висловив власні роздуми про життя та написав історії людей, які разом із
ним відбували покарання.
А для того, щоб ці тексти не помітили наглядачі табору, Стус писав
їх дрібним почерком на тонких смужках технічного паперу. І врятувати ці 16
нотаток змогла дружина литовського політв’язня Баліса Гаяускаса Ірена – вона на
собі вивезла тексти Стуса на свободу. Згодом їх видали під назвою «З таборового
зошита».
Василь Семенович Стус є відомим українським поетом, прозаїком,
перекладачем, літературознавцем та правозахисником. Він був одним із
найактивніших дисидентів. У 1990 році Василь Стус отримав звання Лауреата
Державної премії імені Тараса Шевченка, а у 2005-му посмертно став Героєм
України.
У
1980 році проти поета відкрили справу за участь в Українській Гельсінській
спілці та критику радянської влади. Дисидента засудили до п'яти років
ув'язнення, яке він не зміг пережити.
Так,
Василь Стус помер у ніч з 3 на 4 вересня 1985 року. За офіційними даними – від
зупинки серця, за неофіційними джерелами – від переохолодження. Смерть Василя
Стуса розглядається, як вбивство, скоєне радянською тоталітарною системою.
Ми вже чули, що
Медведчук якимось чином пов’язаний зі справою Стуса. А як?
Саме Віктор Медведчук був державним захисником Василя Стуса у судовому
процесі. Зрозуміло, що Медведчук погоджувався з усіма доводами сторони
звинувачення. Він визнав, що дії Стуса є злочином – таким адвокатом він був.
Але Василь Стус захищався самостійно як міг.
Роль, яку Медведчук зіграв у суді над Стусом, описана у розділі
книги Кіпіані під назвою "Чи вбивав адвокат Медведчук поета Стуса?".
Втім, політик стверджував, що інформація у книжці не відповідає дійсності. Тому 19 жовтня
суд зобов’язав автора видалити з книжки згадки про Медведчука.
Але ж ми всі тепер знаємо на що здатен Медведчук.
...ми ще повернемось,
обов'язково повернемось,
бодай — ногами вперед,
але: не мертві,
але: не переможені,
але: безсмертні.
І Василь Стус повернувся. Він живе серед нас у своїх невмирущих
поезіях. І буде вічно у наших серцях.
Коментарі
Дописати коментар