Рік сорок перший: вересень безжальний і в тисячах очей передсмертний страх

  Сьогодні 81-ті роковини  пам’яті жертв Бабиного Яру – одного з найжахливіших символів Голокосту. Пам'ять про трагедію Бабиного Яру вшановується в Україні на державному рівні й є свідченням того, що в колективній пам’яті народу подібні скорботні події не мають жодних часових проміжків і будь-яких термінів – вони завжди живі, так само, як є живим біль втрати за кожним, хто пройшов дорогою смерті й поліг у братській могилі Бабиного Яру.

  В останні дні вересня наша бібліотека організувала виставку-реквієм «Рік сорок перший: вересень безжальний і в тисячах очей передсмертний страх», щоб познайомити користувачів з однією із найтрагічніших сторінок в історії нашої Батьківщини – вересневими подіями 1941 року у Бабиному Яру та з метою вшанування жертв злочинів, скоєних нацистами під час окупації столиці України, та трагічних подій у Бабиному Яру, поваги і толерантного ставлення до історії і культури інших народів.

  Та сьогодні, знову, охоплює жах: в XXI столітті Україна опинилася перед ворогом, здається, страшнішим ніж фашисти. Ми завжди, згадуючи війну говоримо: ПАМ’ЯТАЙМО, ЩОБ НЕ ЗАБУТИ.  Але наші вороги – «брати» все забули, і розпочали черговий геноцид. Безжально вбивають людей тільки тому, що вони іншої національності.  Страшні поховання, які знаходять на територіях визволених від рашистів, чи це не повторення історії Бабиного Яру.

  Історія Бабиного Яру – страшна і повчальна. Десятки тисяч жертв – це реальна ціна за людську безвідповідальність і маніакальне бажання панувати над світом. А московський карлик теж задумав панувати над світом. Але моя маленька – ВЕЛИКА Україна зупинить цього монстра, жаль що такою великою ціною.

Великий Боже, ми з твоєї згоди
Проходимо дорогу в Бабин Яр,
Де смертю Ти поєднуєш народи,
Щоб зберегти життя й свободи дар.

Д. Павличко