Дуже мало зустрічається людей, які
були б байдужими до поезії. Навіть якщо вони не пишуть віршів, не читають їх.
Але і такі люди розуміють поетичний образ і часто підсвідомо користуються ним
навіть у буденних розмовах. Поетична душа нам подарована самим Богом, якого,
без перебільшення, можна назвати найпершим та найбільшим Поетом. Бо, власне,
поетичний дар дається людині згори.
Саме
цьому літературному жанру присвятили засідання клубу
за інтересами «Лазірчаночка» у Всесвітній день поезії. До Поетичної кав’ярні «Поезія
– це голос істини, голос правди, який єднає серця» запросили наших давніх друзів
читачів. І полинули у світ поезії.
Є
вірші – квіти.
Вірші
– дуби.
Є
іграшки – вірші.
Є
рани.
Є
повелителі і раби.
І
вірші є –
каторжани.
Крізь
мури в’язниць,
по
тернах лихоліть –
ідуть,
ідуть по етапу століть…
Що
таке поезія?
Це
– мука:
Підступає,
множиться, болить.
Іноді
візьме тебе за руку,
Іноді
відпустить і мовчить.
Що
таке поезія?
Це
– свято:
Грає
в тобі музикою слів,
Молодечо,
радісно, крилато
Викресає
іскру з почуттів.
Що
таке поезія?
Це
– совість:
Бо
коли несила говорить,
То
вона заплаче… І говорить,
І
сльозою кожною бринить.
Що
таке поезія?
Це
– проза,
Що
до рими пнеться в лабіринт.
Вулканічна
лава, що морозить.
Жар
вогню, що в спеку холодить.
Що
таке поезія?
Молитва.
Звернення
до Бога і людей.
Це
- любові невимовне світло,
Що
до Тебе крізь цю ніч веде.
Ліна Костенко «Є вірші – квіти …»
Дуже швидко пролетів час, але наші гості
встигли насолодитися поетичним словом, ознайомилися з новинками поезії наших
земляків. А в нас їх доволі багато.
Тож плекаймо рідне поетичне слово!
Коментарі
Дописати коментар