Це не єдиний день у році, коли ми згадуємо, віддаємо шану, розповідаємо про тих, хто віддав життя, щоб відстояти Україну, її державність, незалежність і соборність. Але це особливий день, нагода для всіх у суспільстві разом зосередитися на пам’яті, шані і вдячності.
Його
війна закінчилась сьогодні,
Десь
там, на сході, на самім нулі.
Прокляті
орки - люті і голодні -
Спалили
хлопцю мрії-кораблі...
Останній
подих вільної людини,
Останній
погляд - навкруги війна.
І
в ці останні у житті хвилини
Злякався
: мати вдома там, одна...
Як
буде жити на землі без нього?
Хто
дров врубає? Хто скопа город?
З
родини не лишилося нікого,
Що
їй з його посмертних нагород?
"
Ох, мамо... Я пішов, щоб захистити
Тебе
і землю всю від ворогів.
Прости,
що доведеться хоронити...
Прости,
що я ховатися не вмів".
Лежав
він так, а все навкруг горіло,
Здавалося,
це пекло - не земля...
Лежав
і відчував: холоне тіло...
І
Бога став вже бачити здаля...
Кравченко Віолета




Коментарі
Дописати коментар